anatoligreen | У фашистському логові.

Оригинал взят у

Частина 2.

Лекція про ГМО. Аншлагу не очікувалось, тому я здивувалась, що прийшло трохи людей. #перемога.

Я щось там розказувала, але мушу сказати, що вже тиждень здригаюсь, бо згадую, що ще чогось важливого не сказала. #зрада. До того ж виявилось, що я косноязична і розказувати про роботу рідною мовою в жодному разі не легше, ніж англійською або німецькою. За 20 років відбулась диверсифікація мов і сильна редукція української. Нею я можу сказати хіба що "іди поїж і вдягни шапку" майже без запинки. Знову #зрада. Але це був хороший досвід (втішає себе).

Тут є декілька фоток від організаторів. Дякую їм.

Аудиторія була виключно приємна. Щось питали, причому все по ділу. Трапилась розвіртуалізація з самою пані Стефою. #перемога. Якщо хтось не знає, хто така пані Стефа, то дивіться сюди, тільки не захлебністься. Це український кулінарний блогер номер один. Я попереджала. Сама пані Стефа пригостила мене пляшкою медівки з геномом цитрусових. Ще не куштувала, залишу до Великодня.

Потім знову були кнайпи. Хоча ні, цього разу був якийсь цілком помпезний ресторан, де ми продовжили дискусію з гостями з Києва. В меню очі розбіглись і вже до вечора не збігались. Всі ці стейки, фуагра і устриці по ціні відповідають десь дуже помірному грецькому ресторану в Німеччині (для тих, хто розуміє, що це таке).

Далі в програмі була вежа на ринковій площі, а потім знову кнайпи. Тобто ви не здивувались, коли наступного ранку я не знайшла свій фотоапарат, який не мильниця. Я подумки з ним розпрощалась і поплакала СМСкою організаторам в жилєтку. На що мені відповіли, що у Львові фотоапарати не пропадають, тим більше у кнайпах. Зателефонували у кнайпу. Фотоапарат був там і саме вечеряв. Але оскільки по програмі далі були гори, то попросили йому передати, що я заберу його за декілька днів. Тальки хай не переїдає.