У фашистському логові.
Mar. 25th, 2016 01:13 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
anatoligreenОригинал взят у ![[livejournal.com profile]](https://www.dreamwidth.org/img/external/lj-userinfo.gif)
progenes в У фашистському логові.
progenes в У фашистському логові. Частина 2.
Лекція про ГМО. Аншлагу не очікувалось, тому я здивувалась, що прийшло трохи людей. #перемога.
Я щось там розказувала, але мушу сказати, що вже тиждень здригаюсь, бо згадую, що ще чогось важливого не сказала. #зрада. До того ж виявилось, що я косноязична і розказувати про роботу рідною мовою в жодному разі не легше, ніж англійською або німецькою. За 20 років відбулась диверсифікація мов і сильна редукція української. Нею я можу сказати хіба що "іди поїж і вдягни шапку" майже без запинки. Знову #зрада. Але це був хороший досвід (втішає себе).
Тут є декілька фоток від організаторів. Дякую їм.
Аудиторія була виключно приємна. Щось питали, причому все по ділу. Трапилась розвіртуалізація з самою пані Стефою. #перемога. Якщо хтось не знає, хто така пані Стефа, то дивіться сюди, тільки не захлебністься. Це український кулінарний блогер номер один. Я попереджала. Сама пані Стефа пригостила мене пляшкою медівки з геномом цитрусових. Ще не куштувала, залишу до Великодня.
Потім знову були кнайпи. Хоча ні, цього разу був якийсь цілком помпезний ресторан, де ми продовжили дискусію з гостями з Києва. В меню очі розбіглись і вже до вечора не збігались. Всі ці стейки, фуагра і устриці по ціні відповідають десь дуже помірному грецькому ресторану в Німеччині (для тих, хто розуміє, що це таке).
Далі в програмі була вежа на ринковій площі, а потім знову кнайпи. Тобто ви не здивувались, коли наступного ранку я не знайшла свій фотоапарат, який не мильниця. Я подумки з ним розпрощалась і поплакала СМСкою організаторам в жилєтку. На що мені відповіли, що у Львові фотоапарати не пропадають, тим більше у кнайпах. Зателефонували у кнайпу. Фотоапарат був там і саме вечеряв. Але оскільки по програмі далі були гори, то попросили йому передати, що я заберу його за декілька днів. Тальки хай не переїдає.
Лекція про ГМО. Аншлагу не очікувалось, тому я здивувалась, що прийшло трохи людей. #перемога.
Я щось там розказувала, але мушу сказати, що вже тиждень здригаюсь, бо згадую, що ще чогось важливого не сказала. #зрада. До того ж виявилось, що я косноязична і розказувати про роботу рідною мовою в жодному разі не легше, ніж англійською або німецькою. За 20 років відбулась диверсифікація мов і сильна редукція української. Нею я можу сказати хіба що "іди поїж і вдягни шапку" майже без запинки. Знову #зрада. Але це був хороший досвід (втішає себе).
Тут є декілька фоток від організаторів. Дякую їм.
Аудиторія була виключно приємна. Щось питали, причому все по ділу. Трапилась розвіртуалізація з самою пані Стефою. #перемога. Якщо хтось не знає, хто така пані Стефа, то дивіться сюди, тільки не захлебністься. Це український кулінарний блогер номер один. Я попереджала. Сама пані Стефа пригостила мене пляшкою медівки з геномом цитрусових. Ще не куштувала, залишу до Великодня.
Потім знову були кнайпи. Хоча ні, цього разу був якийсь цілком помпезний ресторан, де ми продовжили дискусію з гостями з Києва. В меню очі розбіглись і вже до вечора не збігались. Всі ці стейки, фуагра і устриці по ціні відповідають десь дуже помірному грецькому ресторану в Німеччині (для тих, хто розуміє, що це таке).
Далі в програмі була вежа на ринковій площі, а потім знову кнайпи. Тобто ви не здивувались, коли наступного ранку я не знайшла свій фотоапарат, який не мильниця. Я подумки з ним розпрощалась і поплакала СМСкою організаторам в жилєтку. На що мені відповіли, що у Львові фотоапарати не пропадають, тим більше у кнайпах. Зателефонували у кнайпу. Фотоапарат був там і саме вечеряв. Але оскільки по програмі далі були гори, то попросили йому передати, що я заберу його за декілька днів. Тальки хай не переїдає.